Що таке «гострий живіт» симптоми, причини

Абдомінальний біль: першочергові діагностично-лікувальні заходи

Групу захворювань черевної порожнини, які мають гострий перебіг і можуть потребувати негайного оперативного втручання, визначають терміном «гострий живіт».

«Гострий живіт» — поняття збірне. До виникнення синдрому гострого живота можуть призвести:
• ушкодження органів черевної порожнини;
• гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, у тому числі перитоніт;
• перфорація порожнистого органа;
• механічна кишкова непрохідність;
• гострі порушення мезентеріального артеріального і венозного кровообігу, що призводять до інфаркту кишечника та гангрени і супроводжуються динамічною кишковою непрохідністю;
• внутрішні кровотечі у просвіт травного каналу та в порожнину очеревини;
• гострі запальні процеси у придатках матки, позаматкова вагітність, апоплексія яєчника, перекрут ніжки кісти або пухлини яєчника, некроз міоматозного вузла матки або пухлини яєчника.

Діагностика

В анамнезі хворого з «гострим животом» можуть бути відомості про: наявність в минулому виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки, нападів ниркової чи печінкової кольок та жовтяниці, що розвилася після них; перенесені операції; порушення випорожнень або сечовипускання. У жінок особливу увагу слід приділити так званому гінекологічному анамнезу (характер менструального циклу й дата останьої менструації, кількість пологів і абортів, наявність гінекологічних захворювань). Збирання анамнезу вимагає певного часу, а також терпіння і наполегливості, що є однією з основних умов правильного й своєчасного розпізнавання небезпечного для життя захворювання, яким є так званий гострий живіт.

Характерним симптомом гострого живота є, насамперед, біль, що з’являється звичайно раптово, іноді серед ніби-то повного здоров’я, і нерідко буває основною, а в деяких випадках — єдиною скаргою хворих. Наявність лише болю у животі може спостерігатися переважно у маленьких дітей, старих людей та при різкому зниженні реактивності й важкій інтоксикації у разі генералізованого перитоніту, що триває не одну годину.

Важливе значення має також визначення шляхів ірадіації болю. Так, при гострому апендициті залежно від розташування відростка (підпечінкове, ретроцекальне, тазове, медіальне) біль може ірадіювати у праву підреберну ділянку, поперекову ділянку зправа, до ділянки сечового міхура та пупка. При перфорації гастродуоденальних виразок біль зазвичай ірадіює у спину, надчеревну ділянку, праву половину шиї, при гострому панкреатиті — у лівий реберно-хребтовий кут. Завжди слід з’ясовувати, що передувало виникненню больового нападу (фізичне чи психічне навантаження, вживання значної кількості їжі, алкоголю тощо) та чи були аналогічні напади болю у минулому, скільки разів вони повторювалися, чи оглядав хворого при цьому медичний працівник, чи мала місце госпіталізація, який був встановлений діагноз. Необхідно запитати хворого, чи зменшувався біль у процесі розвитку даного захворювання, оскільки поява некрозу у пошкодженому органі супроводжується зменшенням больового синдрому або зникненням больових відчуттів на певний час. Особливо важливою ця обставина є, якщо лікар оглядає пацієнта через відносно тривалий час (6 годин і більше) від початку захворювання.

Слід також пам’ятати, що больовий синдром у черевній порожнині (надчеревній ділянці) може виникати при атиповому перебігу інфаркту міокарда (гастралгічній формі).

Наступним за частотою зустрічальності симптомом після болю при гострому животі є блювота, яка носить рефлекторний характер. Часто хворі вказують на зв’язок блювоти з характером прийнятої їжі, але ця інформація у разі недостатньо повного і всебічного обстеження пацієнта може стати джерелом тяжких і, на жаль, нерідких діагностичних помилок, коли замість гострого живота діагностують харчове отруєння і роблять марні, а іноді шкідливі спроби очищення шлунка й кишечника (клізми, проносні засоби, промивання шлунка). Важливою ознакою, на яку звертають увагу самі хворі, або яка з’ясовується в процесі їхнього розпитування, є затримка нормального відхождения кишкових газів і випорожнень. У деяких випадках при гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини (гострий апендицит у дітей, апендицит із тазовим розташуванням відростка, пневмококовий перитоніт) із самого початку їх розвитку спостерігаються прискорені рідкі випорожнення, що також може бути причиною неправильної діагностики.

З огляду на всі ці обставини надзвичайно важливим є всебічне й повне об’єктивне обстеження хворого з гострим абдомінальним болем, воно обов’язково повинно включати загальний огляд, огляд живота, його пальпацію, перкусію, аускультацію, ректальне, а у жінок — і вагінальне дослідження. Слід звернути увагу на вираз обличчя пацієнта, забарвлення шкіри й видимих слизових оболонок, пітливість. Вираз обличчя хворого із запущеним перитонітом — страждальницький; бліда шкіра, вкрита холодним потом, — характерна для хворих із проривною виразкою; різка блідість у жінок із внутрішньочеревною кровотечею — для порушення позаматкової вагітністі. При гострому холециститі та панкреатиті рано виникає жовтяничне забарвлення склер, однак при цьому обличчя хворого може залишитися рожевим, очі — блискучими, тоді як у черевній порожнині продовжує розвиватися тяжкий процес.

При огляді живота необхідно подбати про достатнє освітлення й добре його оголити, піднявши сорочку пацієнта до сосків і опустивши білизну до середини стегон. Недотримання цих простих правил може призвести до того, що будуть пропущені защемлені пахвові або стегнові грижі і т.д. Слід звернути увагу на наявність рубців від операцій або поранень на шкірі передньої черевної стінки, оскільки перенесені в минулому операції на органах черевної порожнини можуть спричинити розвиток злукової кишкової непрохідності. Зменшення рухливості черевної стінки під час дихання, що надзвичайно часто спостерігається при гострих захворюваннях органів черевної порожнини, особливо різко виражене при прориві порожнистих органів.

Наступним кроком є визначення симетричності живота, наявності рівномірного або ізольованого здуття. Пильне спостереження за черевною стінкою дозволяє виявити роздуті петлі кишок, що періодично з’являються, та піднімають її у вигляді валів. Така видима оком перистальтика надзвичайно характерна для кишкової непрохідності.

Пальпацію треба проводити делікатно, без зайвої активності, тому що на всякий необережний дотик до живота навіть здорова людина відповідає скороченням всієї черевної стінки, що легко може ввести в оману. Прощупують живіт рукою, розміщеною горизонтально, починаючи з малоболючих або безболісних ділянок, поступово переходячи до найбільш болючих. У жодному разі не слід пальпувати рукою, розташованою під прямим кутом до поверхні черевної стінки, а також холодними руками.

Пальпація дозволяє виявити дві основні ознаки гострого живота — больову чутливість і м’язову напругу. На ранніх стадіях гострих хірургічних захворювань порівняно рідко вдається пальпаторно визначити пухлини або кишкові інвагінати, частіше — запальні інфільтрати в пізні (1–2 тижня від початку) строки захворювання.

М’язова напруга є одним з найважливіших симптомів гострого живота. Однак у низці випадків напруга м’язів передньої черевної стінки відсутня: при внутрішньочеревних крововиливах, перекрутах кист яєчника та на початкових стадіях кишкової непрохідності — до розвитку перитоніту. Ступінь напруги черевних м’язів часто прямо залежить від часу розвитку хвороби. Нерідко вона слабко виражена при перитонітах в осіб похилого та старечого віку та у жінок із розтягнутою, в’ялою черевною стінкою після недавніх пологів. Часто напруження м’язів передньої черевної стінки зникає при запущеному перитоніті.

Закінчуючи пальпацію живота, треба оглянути типові для грижових випинань місця (пахові й пупочні кільця, післяопераційні ділянки), щоб виключити наявність защемлених кил.

При раптовому відриві руки, якою пальпують черевну стінку, у разі гострого живота часто виникає різкий біль (симптом Щьоткіна — Блюмберга). Це вказує на залучення очеревини у запальний процес. Про те ж свідчать також різка больова реакція на обережну перкусію черевної стінки кінчиками пальців (перкуторна болючисть) і локалізований або розлитий біль у животі при покахикуванні (кашльовий симптом).

Перкусія живота дозволяє виявити притуплення у бокових його відділах, що змінюється під час зміни положення тіла хворого й може бути викликане скупченням крові або запального эксудату в черевній порожнині. За допомогою перкусії також діагностують симптом пневмоперитонеума (скупчення повітря у черевній порожнині), зумовлений надходженням повітря з порожнистих органів живота при їх розривах або перфорації. У цих випадках відзначається зникнення притуплення перкуторного звуку відповідно зоні розташування печінки («зникнення печінкової тупості»). Голосний тимпаніт над обмеженою ділянкою живота, тим більше над обмеженим випинанням (хоча б незначним), може свідчити про непрохідність кишечника.

Шляхом аускультації живота можна виявити посилену перистальтику кишечника, часто на обмеженій ділянці, або повну відсутність кишкових шумів протягом тривалого часу. Перше — притаманне механічній кишковій непрохідності, другий симптом спостерігається при паралітичному ілеусі (тривалому перитоніті, гострому панкреатиті, нирковій коліці з рефлекторним здуттям живота та відсутністю кишкової перистальтики).

Обстеження хворого з підозрою на гострий живіт повинно завершуватися обов’язковим ректальним і вагінальним (у жінок) дослідженням. Ректальне дослідження дозволяє виявити патологічні утворення в малому тазу, що дають клініку гострого живота й зовсім недоступні дослідженню через черевну стінку (пухлини матки, кісти яєчника, пухлини прямої кишки, калові камені й кишкові інвагінати). Крім того, різкий біль у ділянці передньої стінки прямої кишки й заднього простору Дугласа в жінок свідчить про залучення у процес тазового відділу очеревини, а нависання цих відділів та їх тістоподібна консистенція — про скупчення в малому тазу запального, іноді гнійного эксудату або крові при внутрішньочеревних крововиливах. Під час проведення ректального дослідження вводити палець у пряму кишку треба повільно й дуже обережно. Рукавичка має бути рясно змащена жиром або вазеліном для того, щоб максимально зменшити біль при розтягненні анального кільця.

Читайте также:  Фестал - инструкция по применению, описание, отзывы пациентов и врачей, аналоги

Типові для гострого живота симптоми (біль, блювота, затримка дефікації, напруга черевної стінки) не є патогномонічними ознаками гострих хірургічних захворювань черевної порожнини. У рідких випадках вони можуть спостерігатися і при патології інших органів — не тільки черевної порожнини, але й розміщених позаочеревинно. Однак при цьому часто може бути виявлена невідповідність між напругою черевної стінки і хворобливістю при пальпації. При різкій напрузі хворобливість носить поверхневий характер і може навіть трохи зменшуватися при глибокій пальпації. Незважаючи на сильний боль, хворі зберігають рухливість, що є диференційно-діагностичною відмінністю позаочеревиних захворювань із абдомінальною симптоматикою від гострого живота.

Треба пам’ятати, що випадки, що симулюють гострий живіт, зустрічаються набагато рідше за гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини. Їхнє розпізнавання нерідко стає можливим тільки в умовах стаціонару, після спеціальних досліджень. Тому ще раз акцентуємо увагу на необхідності ретельного повного і всебічного обстеження кожного хворого з діагнозом гострого живота.

В умовах долікарської допомоги хворі з підозрою на гострий живіт повинні бути негайно госпіталізовані в хірургічне відділення. Під час госпіталізації їм ні в якому разі не можна вводити наркотичні засоби.

Лікувальні заходи

Лікування при гострому животі передбачає, насамперед, хірургічне втручання щодо ушкоджень і захворювань органів черевної порожнини і своєчасне проведення протишокових заходів.

Докладніше зупинимося на лікуванні перитоніту.

Розлитий гнійний перитоніт — абсолютне показання до екстреного хірургічного втручання.

Завдання, які мають бути виконані під час операції з приводу розлитого гнійного перитоніту, — усунення джерела інфікування черевної порожнини; видалення эксудату й інфікованого матеріалу (фібринові плівки); механічне очищення (промивання) черевної порожнини розчинами антисептиків; декомпресія кишечника; адекватне дренування черевної порожнини; надійне закриття післяопераційної рани.

У переважної більшості хворих як операційний доступ використовують серединну лапаротомію, він відрізняється малотравматичністю і дає можливість хірургу провести адекватну ревізію органів черевної порожнини.

У разі, якщо причиною перитоніту є орган, що може бути вилучений (хробакоподібний відросток, жовчний міхур), і технічні умови дозволяють це зробити, джерело інфекції із черевної порожнини доцільно забрати радикально. При перфорації порожнистого органа найчастіше виконують ушивання перфоративного отвору, тим більше, якщо з моменту перфорації минуло більше 6 годин і можна чекати масивного бактеріального забруднення черевної порожнини. При розриві дивертикула або ракової пухлини ушивання дефекту органа, як правило, є нездійсненним. У цьому разі показана резекція ураженого органа або накладення розвантажувальної колостоми. При післяопераційному перитоніті, спричиненому неспроможністю швів раніше накладеного анастомозу, як правило, не вдається вшити дефект в анастомозі внаслідок виражених запально-інфільтративних змін в оточуючих тканинах, тому частіше доводиться обмежуватися підведенням двоканальної дренажної трубки до отвору для аспірації кишкового вмісту, тампонуванням даної ділянки для ізоляції вогнища інфекції від інших відділів черевної порожнини або виведенням самого анастомозу із черевної порожнини у підшкірну клітковину або на шкіру передньої черевної стінки.

Черевну порожнину ретельно висушують за допомогою електровідсмоктувача і марлевих серветок, видаляють пухкі нальоти фібрину, потім промивають розчином антисептичної речовини: діоксидином, фурациліном.

Декомпресію кишечника здійснюють шляхом проведення в тонку кишку через рот довгого двоканального зонда із множинними отворами або зонда через пряму кишку з наступною аспірацією вмісту кишечника та газу. Після завершення декомпресії кишечника в корінь брижів уводять 100–120 мл 0,25% розчину новокаїну для зменшення болісних відчуттів у післяопераційний період і запобігання його парезу. Після цього починають дренувати черевну порожнину.

При розповсюдженому гнійному перитоніті необхідно дренувати черевну порожнину 4–5 товстими дренажами. Їх розташовують наступним чином: у правому підпечінковому просторі, лівому піддіафрагмальному, правому латеральному каналі та у порожнині малого тазу. Всі дренажі виводять через окремі проколи передньої черевної стінки (контрапертури). У черевній порожнині залишають 6–8 мікроіригаторів для регіональної антибактеріальної терапії.

Для запобігання нагноєння післяопераційної рани у підшкірній клітковині залишають тонкий дренаж із безліччю отворів для аспірації раньового вмісту і промивання підшкірної клітковини розчинами антисептиків.

Якщо під час операції виявлено розлитий гнійний перитоніт і джерело інфекції вилучене, необхідно проводити перитонеальний лаваж. Антибактеріальна терапія включає в себе введення антибіотиків у черевну порожнину через мікроіригатори і парентеральне їх застосування.

Боротьбу з паралітичною непрохідністю кишечника починають уже на операційному столі (декомпресія кишечника, введення новокаїну в корінь брижів). Після операції хворому 2–3 рази на день видаляють шлунковий вміст, а якщо його кількість досить велика (більше 1 л), через ніс у шлунок уводять тонкий зонд для постійної декомпресії верхніх відділів травного каналу. Крім того, проводять стимуляцію моторики кишечника. Для цього найчастіше використовують прозерин (інгібітор холінестерази), нашкірну електростимуляцію кишкової діяльності. Гнітюча дія токсинів на моторику кишки усувається завдяки відповідній дезінтоксикаційній і инфузійній терапії.

Важливими завданнями є корекція кислотно-лужного стану, водноелектролітного балансу, відновлення крововтрати.

Значно покращує якість надання невідкладної медичної допомоги хворим із абдомінальним болем використання уніфікованих протокольних схем, одна з яких представлена на рисунку.

Причиною абдомінального болю можуть бути і функціональні розлади, до яких значно підсилилась увага протягом останніх років. Як затверджено Римським конгресом, функціональні гастроінтестинальні розлади розглядають як комплекс постійних або періодичних клінічних симптомів, характерних для захворювань травного каналу, при відсутності структурних або біохімічних порушень. Ключове місце серед них займає функціональна, або невиразкова диспепсія — біль чи дискомфорт у верхній частині живота, переважно по середній лінії. Вважають, що функціональна диспепсія — це гетерогенний розлад. В його виникненні основна увага приділяється генетичному фактору, психосоціальним причинам, порушенням моторно-евакуаторної та секреторної функцій, вісцеральній гіперсенситивності, запаленню та хелікобактерній інфекції.

Серед функціональних захворювань органів травлення, насамперед, слід назвати синдром подразненого кишечника, при якому біль або дискомфорт у животі пов’язані зі зміною випорожнень та характерним порушенням дефекації. На даний час синдром подразненого кишечника розглядають як результат взаємодії важливих біологічних та психосоціальних факторів.

Основні напрямки купірування больового абдомінального синдрому включають:
• етіологічне та патогенетичне лікування основного захворювання;
• нормалізацію моторних розладів;
• зниження вісцеральної чутливості;
• корекцію механізмів сприйняття болю.

1. Неотложная хирургия брюшной полости / В.Т. Зайцев, В.Е. Алексеенко, И.С. Белый и др. — К.: Здоровья, 1989. — 272 с.
2. Хирургические болезни / М.И. Кузин, О.С. Шкроб, М.А. Чистова и др. — М.: Медицина, 1986. — 704 с.
3. Окремі аспекти патогенезу перитоніту, що спричинений вмістом дванадцятипалої кишки / Слонецький Б.І., Ватаман В.М., Волянюк П.М. та ін.// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. — 2000. — Вип. 9, кн. 1. — С. 397–399.
4. Роль і місце окремих сегментів кишківника у розвитку перитоніту, викликаного вмістом ДПК / Слонецький Б.І., Мехрабан Дж.Ф., Слонецький І.І. та ін.// Збірник наукових праць КМАПО ім. П.Л. Шупика. 2001. — Вип. 10, кн. 3. — С. 400–403.

Гострий живіт

Цього вересня ми відзначили черговий День міста з нагоди 654-річчя Вінниці.З кожним роком він набуває все більшого суспільного значення. Це не просто привід для святкування, це спосіб вираження єдності громади. Вінничани доводять свою небайдужість ініціативами, які сприяють розбудові суспільства і розвитку міста. Колись Авраам Лінкольн сказав: «Те, чому сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного». Молодь нашого міста вже відчуває свою причетність до успіху Вінниці, й це дає надію на те, що активна участь у житті громади стане нормою для майбутніх поколінь.>>>

Уже давно мрієте побувати в найдивовижніших куточках планети, але не вистачає коштів на таку поїздку? Не засмучуйтеся! В Україні можна знайти чимало місць, схожих на знамениту закордонну екзотику. Сьогодні ми розповімо вам про десять із них.>>>

Літо – пора мандрівок. А журналістам мандрувати сам Бог велів. Тож, побачивши цікаве й незвичайне, вони поспішають поділитися враженнями. Саме такий матеріал від колег і нагодився для нашої рубрики «Враження».>>>

Жителі острова – окрема пам’ятка Піддані трьох морів, повінчані з легендою, найкращі моряки, вони все ж не зовсім. греки. В різні часи різні народи (римляни і візантійці, венеціанці й турки, араби й османці) вважали цю землю своєю. Критяни – космополіти.>>>

18 травня світ відзначав Міжнародний день музеїв. У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї його відсвяткували по-особливому – завдяки меценатам. Вони в рамках акції «Подаруй музею експонат» передали до музейної скарбниці раритети.>>>

У театрі ім. М. Садовського відбулося урочисте закриття ХХІІІ обласного фестивалю творчості й талантів дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе».>>>

З нагоди відзначення Дня родини у 2017 році для багатодітних родин міста Вінниці оголошується конкурс дитячого малюнку «Коли ми разом!». Юні художники за допомогою фарби, олівця, фломастера мають розповісти про те, як вони проводять вільний час у колі своєї родини. Роботи потрібно подавати до 30 червня.>>>

«Вінницька газета» розпочинає конкурс «Вінниця і вінничани». Найкращі світлини, які відображають цікаві моменти із життя нашого міста чи його мешканців, ми розміщуватимемо на шпальтах видання. У конкурсі можуть взяти участь усі вінничани, які захоплюються фотографією і бачать незвичне у буденному. Оцінюватимуть роботи конкурсантів вінницькі фотохудожники Віктор Кравченко, Зорій Файн та Ігор Карлицький.>>>

Розпочинаючи свою роботу, редакційна рада Вінницької дирекції «Укрпошти», оголошує конкурс «Найкращий листоноша 2013 року». Конкурс проводиться серед споживачів поштового зв’язку та читачів газети, які можуть творчо подати інформацію про діяльність працівників пошти – листонош.>>>

Читайте также:  Радикулит симптомы, лечение, профилактика в домашних условиях

Вадим Василенко, літературознавець, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Народився на Тиврівщині, в селі Василівка, у рік проголошення незалежності України під знаком Водолія.>>>

Галина Якубович, заступник вінницького міського голови. Народилася у Жмеринці в рік Тигра під сузір’ям Лева. Має дві вищі освіти: у 2002 році закінчила Харківську державну академію міського господарства за спеціальністю «Економіка підприємства», а згодом здобула кваліфікацію магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Свою трудову діяльність розпочала з серпня 1991 року, в органах місцевого самоврядування працює з 1995 року. Спершу – в Жмеринській міській раді, а з травня 2007 року – у Вінницькій міській раді: вісім років очолювала департамент економіки та інвестицій. У березні цього року призначена на посаду заступника міського голови.>>>

Світлана Бевз, доцент кафедри електричних станцій та систем, заступник директора інституту магістратури аспірантури і докторантури Вінницького національного технічного університету, Всеукраїнського об’єднання учасників бойових дій та волонтерів, член обласного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Самооборона Майдану», член благодійного фонду «Благодійний експрес», айдарівець (командир зенітного розрахунку). Народилася у Вінниці. Разом зі своїм чоловіком Сергієм Бурбелом, який працює заступником начальника служби програмного супроводу ПАТ «Вінницяобленерго», влітку минулого року пішла воювати у складі батальйону «Айдар». У гарячій точці подружжя перебувало майже три місяці. Там вони знайшли вірних друзів і нового члена родини – собаку Бадді. Повернувшись до Вінниці, зайнялися волонтерською та благодійною діяльністю.>>>

Олександр Федоришен, історик, краєзнавець, голова громадської організації «Спільнота «Історія Вінниця», керівник приватного екскурсійного бюро. Народився у Вінниці в рік Кози під сузір’ям Тельця. Вважає, що поєднання «двічі рогатого» грає йому на руку, бо завжди досягає бажаного.>>>

Віктор Бронюк, український музикант, фронтмен гурту «ТіК», голова правління благодійного фонду «Подільська громада». Народився в рік Кози під сузір’ям Овна. За освітою – педагог. Закінчив Барське педагогічне училище (за фахом учитель образотворчого мистецтва та художньої праці) та історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету.>>>

Нова книга Василя Шкляра «Чорне сонце» присвячена всім захисникам України, але в ній ідеться виключно про бійців «Азова». – Чому саме про них? Тому що з героями повісті я познайомився ще до Майдану, бачив їх під час зимових подій 2013–2014 років. Цікавився їхніми долями, коли вони поїхали на Донбас й у складі «Азова» стали на захист України, – розповів Василь Шкляр.>>>

Не так давно вийшла в світ книга Євгена Положія «Іловайськ», однак знайти її у книгарнях важко – майже весь тираж розкупили. Євген Положій народився в селищі Терни на Сумщині. Український письменник, журналіст, головний редактор кількох часописів, неодноразовий переможець та лауреат всеукраїнських конкурсів із журналістики, маркетингу та дизайну, нині головний редактор сумської суспільно-політичної газети «Панорама» є автором багатьох книг: «Туркін» (1996 р.), «Обрати янгола» (2002 р.), «Туркін та Ѕ. Повість про справжнього самурая» (2004 р.), «Дядечко на ім’я Бог» (2008 р.), «Вежі мовчання» (2009 р.), «Риб’ячі діти» (2014 р.) та виданого цього року роман «Іловайськ».>>>

Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці та громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» нещодавно запропонували вінничанам познайомитися з цікавими особистостями. До нашого міста завітав молодий, але вже знаний український письменник і перекладач з Ужгорода Андрій Любка. Він розповів про книгу польської авторки Лідії Осталовської «Акварелі», яку переклав українською.>>>

Таку назву отримала нещодавно видана збірка віршів самобутньої поетеси Руслани Руденко із Джулинки, що на Бершадщині. У читальній залі Бершадської районної бібліотеки відбулася презентація видання. Ім’я Руслани Руденко добре відоме в районі та за його межами, адже вона не лише знаний педагог, державний службовець, а й автор багатьох поезій, публікацій, які друкувалися у різних виданнях.>>>

Історію пишуть люди. І картина буремних подій, зокрема, воєнних, складається не лише зі спогадів учасників, мемуарів командирів, архівів, фотохроніки, а й з художніх творів: книг, пісень, фільмів тощо. Йдуть з життя люди, які стояли на вогняних рубежах. Сім десятиліть минуло після Великої Вітчизняної війни, але в її історії й досі чимало білих плям. Вінничанка Майя Пірогова досліджує історію ставки Гітлера під Вінницею. Нещодавня презентація її книги «Їх не злякав «Вервольф», яка відбулася у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук бібліотеки імені Тимірязєва, відкриває нові сторінки історії підпільно-партизанської боротьби з німецько-фашистськими загарбниками на Вінниччині. Це третє видання книги «Невловимий Саша Жалов», відзначеної премією імені Костянтина Гришина Вінницької обласної організації НСЖУ, уточнене і значно доповнене історичними розвідками і фактами.>>>

Гострий живіт: де і як болить?

Записала Олеся ШУТКЕВИЧ, 13 лютого 2015

Серед різних захворювань і пошкоджень органів черевної порожнини є такі, які потребують швидкого встановлення діагнозу і невідкладної хірургічної допомоги. До них лікарі відносять гострий апендицит, гостру кишкову непрохідність, гострий холецистит, гострий панкреатит та інші. Кожне з цих захворювань має свої причини, особливості клінічного перебігу. Однак усі вони здебільшого мають однаковий симптом – різкий біль у животі. Як розпізнати кожну з недуг, щоб встигнути надати невідкладну допомогу, знає завідувач кафедри хірургії № 1 Вінницького національного медичного університету імені Пирогова, доктор медичних наук, професор Володимир Шапринський.

– Сильний біль у животі – перший і, напевно, найважливіший симптом гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини, – акцентує увагу лікар. – Але цей симптом аж ніяк не специфічний, тобто він може з’явитися вперше або розвиватися на тлі іншої хвороби, яка не вимагає термінового медичного втручання. Біль може бути різним: постійним, переймоподібним, незначним або яскраво вираженим. У молодих людей період запального процесу зазвичай інтенсивніший, тому клінічні прояви захворювання у них більш виражені, у літніх – клініка стерта. Це одна з причин того, що у людей поважного віку гострий апендицит діагностується пізно.

– Про що найчастіше сигналізує різкий біль у животі?

– На першому місці залишається гострий апендицит. Проте зараз у лідери «вибивається» гострий холецистит, оскільки чимало людей нині страждають на жовчнокам’яну хворобу. На третьому місці – гострий панкреатит, за ним – гостра кишкова непрохідність, гінекологічні захворювання і травми.

– Охарактеризуйте коротко симптоми цих захворювань.

– Гострий холецистит – хвороба, яка буває переважно в жінок. Напад розпочинається з різкого болю у верхніх відділах живота або у правому підребер’ї (як печінкова колька). Біль постійний. При огляді в 15 % хворих (особливо літнього віку) відзначається помірна жовтяниця. При гострому апендициті біль не буває настільки інтенсивним і, головне, спершу може з’явитися в епігастрії (під «ложечкою»), а вже потім локалізуватися у правій здухвинній ділянці в паховині.

Для гострого панкреатиту характерний оперізуючий характер болю, різкий в епігастрії. Хворий приймає вимушене положення.

При гострій кишковій непрохідності з’являється біль спазматичного характеру, посилена перистальтика кишківника, звукові феномени (з’являється так званий «шум плескоту»).

– Підвищена температура – це характерний симптом?

– Як правило. При гострому апендициті температура здебільшого субфебральна, тобто 37,2–37,5оС. А от гострий холецистит підвищує її до 38°С. Якщо виникає перитоніт, то температура може підскочити вище 38°С. При гострій кишковій непрохідності на початковій стадії підвищення температури не спостерігається. Вона може бути навіть дещо знижена.

– При апендициті випадки блювання можуть бути, але нечасто. Багаторазове блювання характерне для гострого панкреатиту, причому полегшення після цього не настає. Так само і при гострій кишковій непрохідності. До речі, при встановленні діагнозу важливо визначити, чи є залежність болю від вживання їжі. У людей з гострим панкреатитом або холециститом біль наростає відразу після прийому їжі.

Що сильніші й різкіші всі вищезгадані симптоми, то важче захворювання. Хворий має бути доставлений у хірургічний стаціонар якомога швидше.

– Спазмолітики чи знеболювальні препарати вживати можна?

– Застосування болезаспокійливих (особливо наркотичних) засобів забороняється, оскільки їх дія може приховати справжню клінічну картину захворювання, що негативно впливає на достовірність діагностики і, відповідно, надання хірургічної допомоги.

Допускається прийом смазмолітиків. Заборонено призначати проносні засоби і клізми, які можуть підсилювати перистальтику кишечника і сприяти поширенню інфекції в черевній порожнині. До встановлення діагнозу заборонено приймати й антибіотики. У крайньому разі хворим із дуже сильним болем перед транспортуванням у лікувальний заклад допустиме введення наркотичних болезаспокійливих препаратів (при цьому лікар чи фельдшер швидкої допомоги зазначають, який саме засіб, коли і в якій дозі введений).

– Усім хворим із гострим животом потрібне хірургічне втручання?

– Ні, звичайно. Це крайній випадок. Наприклад, людям із первинним нападом гострого холециститу операція показана тільки у вкрай важкому стані. При швидкому стиханні запального процесу, при катаральних холециститах операцію не призначають.

– У чому причина виникнення гострих хірургічних захворювань?

– Чітко встановити причину виникнення, скажімо, гострого апендициту неможливо. Існує багато факторів. Наприклад, інфекція, каловий камінець або лушпиння від насіння потрапили у просвіт апендикса, що й спричинило захворювання. Навіть банальне, на перший погляд, переїдання, може спровокувати появу гострого панкреатиту або холециститу.

Читайте также:  Главная страница - Российский кардиологический научно-производственный копмлекс

Українцям слід навчитися приділяти своєму здоров’ю більше уваги, раціонально харчуватися і вести здоровий спосіб життя. Це головні секрети здоров’я і довголіття.

Гострий живіт

Гострий живіт — збірне поняття, що об’єднує ряд різнорідних гострих захворювань, що локалізуються в черевній порожнині, що володіють тією загальною особливістю, що при них є або можуть найближчим часом виникнути життєві показання до термінового хірургічного втручання. Термін «гострий живіт» не конкретний, а тому, як правило, не повинно служити для формулювання діагнозу.
Численні захворювання, що входять в поняття гострого живота, можуть бути розділені на три групи: 1) гострі запальні процеси в черевній порожнині і прориву її порожнистих органів — гострий апендицит, перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, рідше гострий холецистит, гострий панкреатит, пельвіоперитоніт гінекологічного походження (наприклад, при розриві емпієми маткової труби), ще рідше флегмона шлунка або термінального відділу клубової кишки, запалення дивертикула Меккеля, прорив тонкої кишки при черевному тифі та ін; 2) різні форми непрохідності шлунково-кишкового тракту і утиск внутрішніх гриж; 3) внутрішнє кровотеча в черевну порожнину або в просвіт її порожнистих органів (розрив маткової труби при позаматковій вагітності, кровоточива виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, рідше апоплексия яєчника, ще рідше профузна кишкова кровотеча при черевному тифі та ін).
При всіх різноманітних особливості симптоматики, що відрізняють перераховані захворювання один від одного, в їх клінічній картині є ознаки, спільні для всіх цих форм і дозволяють лікарю негайно укласти, що у хворого є одне із захворювань, що входять в поняття «гострий живіт».
Перший з цих ознак — раптово почалися болі в животі. В одних випадках вони з першого ж моменту дуже сильні, наприклад, при завороті кишок і особливо при прориві полого органу. В останньому випадку їх порівнюють з болем від удару кинджалом у живіт. При запальних захворюваннях черевних органів також можливе раптове поява сильних болів, але вони можуть наростати і поступово, проте дуже швидко, досягаючи значної інтенсивності за деякі години і навіть хвилини. Біль — найбільш постійний і найважливіший з ознак гострого живота. Вони можуть бути тільки при шлунково-кишкових кровотечах, але в цих випадках присутність крові в блювотних масах або кривавий стілець служать цілком переконливим симптомом.
Другий ознака гострого живота — прояви порушеної функції шлунково-кишкового тракту: нудота, блювота, затримка стільця і газів. Ці розлади в початкових стадіях розвитку клінічної картини мають рефлекторне походження — виникають у відповідь на подразнення, викликані запальним процесом, дією излившегося вмісту порожнистих органів або крові, утиском, перерозтягання або ішемією черевних органів і т. д. Найбільш виражені ці явища при гострій непрохідності кишечника, при інших формах гострого живота вони можуть бути виражені менш різко, а іноді зовсім відсутній (крім нудоти, яка майже обов’язкова).
Третій ознака гострого живота — наявність тих чи інших змін, що виявляються при огляді, пальпації, перкусії і аускультації живота. Ці зміни різні при різних захворюваннях, що зустрічаються в різноманітних поєднаннях і досягають різного ступеня — від ледь помітних до найбільш демонстративних. Виявлення і оцінка комплексу симптомів необхідні для конкретного розпізнавання будь-якої форми гострого живота і вимагають від лікаря відомого навички в дослідженні, спеціальних знань і досвіду в аналізі отриманих даних. Для того щоб розпізнати картину гострого живота, не уточнюючи природи викликав її захворювання, досить орієнтуватися за деякими найбільш важливими ознаками, а саме за симптомами подразнення очеревини і порушення прохідності шлунково-кишкового тракту.
Симптоми подразнення очеревини завжди спостерігаються при гострому животі, обумовленому гострими запальними захворюваннями черевних органів, проривом порожнистих органів і кровотечею в порожнину очеревини. Основною ознакою у всіх цих випадках є напруження м’язів черевної стінки (див. Defense musculaire). Воно найбільш виражено при прободениях порожнистих органів і зазвичай може бути помічено навіть при огляді, так як в подібних випадках відбуваються характерні зміни конфігурації живота (сплощений живіт втягнутий ладьевидный живіт) і зникають його дихальні екскурсії.
При запальних захворюваннях (наприклад, при гострому апендициті) м’язова захист зазвичай не досягає настільки різкій ступеня і при огляді виявляється тільки деяке обмеження дихальних екскурсій. Ще слабше напруга черевної стінки помітно при внутрішньочеревних кровотечах, особливо у жінок, у яких живіт взагалі мало бере участь в диханні. При обережній поверхневій пальпації можна виявити навіть незначну ригідність м’язів в певному ділянці, якщо порівнювати тонус черевної стінки різних її областей. Не менш постійний і надзвичайно важливий інший ознака подразнення очеревини — симптом Щоткіна — Блюмберга, тобто посилення болю в момент швидкого отдергивания пальпирующей руки від черевної стінки. Цей симптом особливо чітко виявляється в зоні найбільш вираженою ригідності черевних м’язів, і в залежності від його поширеності судять про ступінь розвитку перитоніту.
При інших формах гострого живота, тобто при різних видах непрохідності шлунково-кишкового тракту, симптоми подразнення очеревини виражені нерізко або відсутні взагалі, і на перше місце висувається інша ознака — здуття живота; особливо важливий ознака — нерівномірне здуття, наприклад тільки верхній або нижній, правої або лівої половини живота або здуття у вигляді декількох поперечно розташованих валів. Здуття можуть на очах змінювати свою форму і положення (видима перистальтика кишок), що зазвичай супроводжується схваткообразным посиленням болю. Відсутність або незначимість м’язової захисту забезпечує можливість глибокої пальпації живота, при якій визначаються роздуті кишкові петлі і часто чути шум плескоту в них. Пальпація нерідко викликає посилення видимої на око перистальтики.
У деяких випадках як при непрохідності, так і при запальних процесах в черевній порожнині може прощупуватися щільне патологічне освіта — кишковий инвагинат, пухлина кишки, що викликала її непрохідність, запальний інфільтрат (наприклад, в пізніх стадіях гострого апендициту).
Таким чином, при гострих болях в животі будь-якої з перерахованих ознак (м’язова захист, симптом Щоткіна-Блюмберга, здуття, тим більш нерівномірний, з видимою перистальтикою і плескотом, наявність в черевній порожнині ущільнення) змушує зробити висновок про наявній картині гострого живота. Зміни з боку живота можуть виявитися особливо убогими при кровотечах в порожнину шлунка або кишок. Але в цих випадках наявність кривавої блювоти, кривавого або дегтеобразного стільця служить настільки переконливим ознакою, що труднощів у діагнозі не виникає.

У всіх випадках гострого болю в животі необхідно пам’ятати про можливості обмеження зовнішньої грижі і обов’язково дослідити у хворого типові місця освіти грижових воріт (пахові, стегнові і пупкове кільце).
Загальний стан хворого в одних випадках може порушуватися досить різко внаслідок дуже сильних болів (шок при прободениях та странгуляційній непрохідності) або в результаті крововтрати (непритомність при розриві маткової труби при позаматковій вагітності, при розриві селезінки і т. д.); в інших випадках явні порушення загального стану зводяться до підвищення температури тіла (при запальних процесах) або взагалі відсутні (обтураційна непрохідність нижніх відділів товстого кишечника). Отже, відсутність загальних явищ не завжди дозволяє виключити гострий живіт.
Все сказане відноситься тільки до раннім стадіям розвитку картини гострого живота. У запущених випадках на ґрунті прогресуючого перитоніту розвивається парез кишечника, отже, явища непрохідності, а до картини кишкової непрохідності приєднуються наростаючі явища подразнення очеревини, тобто ознаки перитоніту. У цих випадках може диференціальний діагноз між окремими формами О. з., грізний характер захворювання стає більш ясним.
Але навіть якщо у хворого з сильними болями в животі не вдається виявити жодної з описаних симптомів і особливо якщо при цьому явно порушено його загальний стан, з упевненістю відкинути наявність однієї з форм О. ж. може тільки хірург. Лікар, терміново викликаний до хворого з гострими болями в животі, який не має спеціальної підготовки, повинен пам’ятати, що, неправильно оцінивши клінічну картину, залишивши хворого вдома, він ставить його смертельної небезпеки. Правда, картину О. ж. іноді можуть симулювати захворювання, свідомо не підлягають термінового хірургічного лікування, такі, наприклад, як ниркова колька, гострий гастрит і навіть хвороби, взагалі не відносяться до захворювань органів черевної порожнини, — стенокардія, пневмонія. Однак у більшості подібних випадків для правильного розпізнавання потрібен ряд додаткових досліджень в умовах стаціонару; термінова госпіталізація хворого з таким псевдоабдоминальным синдромом (див.) з’явиться незрівнянно менш важливою помилкою, ніж відмова госпіталізувати хворого з однією з форм гострого живота. Особлива обережність вимагається щодо маленьких дітей, у яких картина О. ж. часто нетипова і нерідко трактується помилково (наприклад, пояснюється дієтичної похибкою тощо).
При найменшій підозрі на О. ж. категорично забороняється призначати проносні; порушення цього правила не раз призводило до загибелі хворих. Рівним чином протипоказані і болезаспокійливі засоби, оскільки вони можуть викликати короткочасне оманливе поліпшення самопочуття хворого і тим самим утруднити діагностику; тому введення наркотиків допустимо лише в крайньому разі — для зменшення або профілактики шокових явищ у хворих з дуже сильними болями перед транспортуванням їх в стаціонар. При цьому в супровідному документі неодмінно має бути зазначено, який наркотик введено, в якій дозі і коли (години і хвилини).
См. також Апендицит, Вагітність (позаматкову), Кровотеча, Непрохідність кишечнику, Панкреатит, Перитоніт, Холецистит, Виразкова хвороба.

Ссылка на основную публикацию
Шприц одноразовый безопасный 0,5мл Луер-Лок игл 23G А1-001 иглы, шприцы оптовые цены в Новосибирске
Шприцы самоблокирующиеся. Шприц одноразовый самоблокирующийся предназначен для инъекций, диагностических пункций, отсасывания патологического содержимого из полостей. полностью исключить повторное использование; исключить...
Шишка возле заднего прохода — что это такое Фото, симптомы и лечение
Появилась шишка в заднем проходе – что это может быть? Шишка в анальном проходе причиняет сильный дискомфорт. Подобные новообразования могут...
Шишка возле уха на лице — что это
Все о здоровье зубов и десен Как снять опухоль с лица от зуба Добавлено 31.12.2019 Лечение десенНет комментариев Опухоль или...
Шугаринг или восковая депиляция что лучше
Восковая депиляция & шугаринг. Правда и мифы✅❌ Попробуем сравнить теперь восковую и сахарную депиляции. Просмотрев массу информации в Интернете, посетив...
Adblock detector